Опубликовано Оставить комментарий

Крути педалі до медалі, а потім біжи. Kitaevo XC & Trail run

Щоб їхати, треба їздити. Щоб бігти, треба бігати. Березень, напередодні похолодання і дощі. На годиннику 3:50.

– Їхати – не їхати. Неділя.

– А можливо поспати і відморозитись, що дощ і холодно?

– Ні, речі запаковані, квитки є, JC затролять. Назвався грибом…

– Та бог з ними з тими квитками і реєстрацією, дощ за вікном йде. Доїдеш до вокзалу і уже мокра будеш.

– Перший раз чи що мокнути. Походи, змагання з ТПТ (пам’ятаєш, як була в зимових штанах і кількох куртках в квітні), біг. Як каже тато: “Що намокне, то не згорить”.

– Воно то так, але ти там будеш сама, нікого із друзів чи знайомих.

– Я тебе прошу, познайомишся. Хіба вперше чи що? Коли ще доберешся до Голосіївського лісу.

– Добре, дощ втих. Краще поїхати і пошкодувати, ніж не поїхати і пошкодувати.

До слова це був діалог між Інною – лінивою ж. та Інною – непосидою.

Вирішено! Їду в Київ на Kitaevo XC & Trail run До слова, не планувала та не знала навіть про ці змагання до початку березня, хоча зазвичай на кілька місяців наперед планую якісь евенти. А тут з легкої подачі велодруга, який скинув посилання, о 11 вечору 9 березня реєструюсь на кубок віртуального дуатлону, який включає гонку ХС та трейловий забіг в Китаєво в Голосіївському парку Києва. На наступний день купую квитки, щоб “наверняка”.

Погода та зайнятість напередодні не дають можливості виїхати в ліс покататись, лише асфальт. Не наїлась, то і не на лижусь. Вийшло так, що і трасу не прикатувала напередодні. Та і взагалі на змаганнях КК, ХС не брала ще участі, минулого року лише велосипед купила. Все обмежувалось виїздами в лісопарк на трасу Дідькових стежок кілька разів чи по лісах вздовж Бугу з незначними перепадами (це я зараз уже можу сказати, що вони незначні))). Але якщо чекати відповідного моменту, то його і не буде. Досвід він на те і потрібний, щоб вчитись, пробувати, позбуватись страхів, відчувати своє тіло та техніку.

 

На початку 9-ї ранку приїзд у Київ. Дощ моросить, організатори пишуть на сторінці, що дуатлон плавно перетворюється в тріатлон)). Подивилась по гуглу як їхати і вперед колесити Києвом. Наколесила близько 15 км до Китаєво. На старті небагато учасників, організатори. Дощ моросить, сиро, не жарко взагалі. Перед стартом підтягуються учасники. Чоловіків закономірно більше, жінок планується стартувати троє: Катя, я і Даша. Як хтось пожартував “То ви уже тумбочку розподілили?”. Ні, змагання є змагання і потрібно боротись до кінця. Передстартовий брифинг 5 хв, першими стартують чоловіки, через 5 хв ми.

 

XC Kitaevo 

З самого початку починається підйом, щоб ноги забились ))). Катя виїжає вперед, потім я, ззаду Даша. Заминка з моїм контактом дає Даші перевагу і вина мене обганяє. Зібралась і знову обігнала Дашу. Траса йде трішки пологіше, потім знову підйом. Круть-круть, болото місцями дуже мокре, а місцями відносно сухо.

 
Вниз-вверх, повороти, малюємо загогулінки як потім покаже трек. Шматок траси вниз, ухууу. Класно їхати на швидкості, коли з-під коліс летить болото на спину. Тримаю корпус над велом, балансую і не боюсь коли колесо просто проскользує вниз. Потім починається знову підйом “жолоб”.

Можливо в якомусь майбутньому в суху погоду я його виїду-виповзу, але зараз розумію, що лише пішкарусом. Переді мною велосипедисти також злазять і йдуть вверх. Взуття забивається глиною та болотом, доводиться за кілька секунд прочистити пази, щоб можна було защолкнути. Обганяю одного з учасників, він такий “Цікаво чи є уже половина траси?” Не знаю, але потім стає зрозумілим, що то ще не половина. Знову тягун вверх, горизонтально, вниз, крутий болотний спуск вниз.

 

Тут чудово спускатись, попу назад, плавно нажимати на тормоз при неохідності. Тільки спустилась і різкий поворот вверх на наступну петлю траси. Дихання швидко збивається, знову пішки, віддихалась по дорозі, сіла і поїхала. Передачі жалісно переключаються. Нічого, моя велопандочка, ми зможемо. Один з елементів – крутий вертоліт вниз-вверх і потім повтор, але ще з різким поворотом. Я на таке не підписувалась ще, один спустилась і вилетіла по інерції, другий з поворотом не ризикнула. Ще n-кількість поворотів.

 

Цих майже 5 км видаються нескінченно довгими. Останній підйом і крутий спуск до фінішної арки. По часу встигаю на друге коло. Клас! Ну, тепер уже знаю трасу хоча б. Недарма кажуть “Краще тренування – змагання”. Покрутила на 2 коло, “те же яйца”. Хлопці обганяють.

 
 

Цікаво яке коло вони уже їдуть. Літають, як Шумахери. Круто.

Доїхала до фінішу, Нещасних 9,5 км займають в мене 1:10 год. Катя проїхала 3 кола за 1:21 год (крутяк, відчувається досвід), Даша – одне за 51 хв. Відповідно в Даші третє місце, в мене – друге, в Каті – перше. Такий розподіл автоматично означає і розподіл на дуатлоні. Не реально на біговій дистанції нагнати різницю в часі велодистанції. Ну, тумбочку розділили.

 

Адреналін, ендорфіни. Яке холодно? Жарко! Фото, медальки, переодягання і підготовка до трейлового забігу.

На реєстрації вирішила бігти 5 км, оскільки по часу не встигла б на потяг, а ще до вокзалу 12 км їхати велосипедом під дощем та втомленою.

Душевні розмови, чай з лимоном та імбирем, спостерігаємо за дитячими заїздами.

Які ж вони чудові. Крихіткам 2-3 роки, а вони уже сидять в сідлі. окремо хочу виділити малявку 1 рік і 3 місяці, найменша учасниця, їй ще в колясці сидіти, але батьки з раннього віку привчають до активності і це чудово!

На фініші всі маленькі учасники з різних категорій отримують свої медальки.

Trail run

Старт трейлу відкладають з 14:30 на 14:45. Не критично, але добре що обрала 5 км, щоб встигнути. До початку підтягуються бігуни уже. Хто в шортах та футболці, хто в куртці. Різношерстний народ, бачу кількох учасників, які також бігли Ice Trail нещодавно)). Ті самі люди, в ту саму хату. А ще коли катала, то на трасі зустріла одного із суддів з того ж Ice Trail, стояв дивився щоб ми по правильній трасі їхали. Я не знаю його імені, але несподівано було побачити уже знайомі обличчя.

 

Стартуємо всі на 5 і 10 км. “Шо, опять?”. Так, по тому ж самому маршруту що катались, то тепер біжимо. Догнатись так би мовити. Фотографи є кругом: на старті, фініші та дистанції. Це добре, потім дивлюсь на фото і згадую відчуття.

І хоча в процесі буває важко, боляче, думаєш: “Де мій асфальт?” (Стосується і вело, і бігової дистанції). Кросівки своє чудово відпрацювали, не посковзнулась і не впала “лицом в грязь” в буквальному сенсі слова. Вниз роблю довші кроки, вверх буває важко, переходжу на ходьбу, або дрібні кроки.

Траса уже розбита велосипедами та ногами, але нічого, не грузнемо. Фініш. Розумію, що недарма приїхала! Поруч такі ж відчайдушні люди, які незважаючи на погоду, приїхали. В результаті 5 місце на біговій дистанції в 5 км. Відверто скажу, що розслабилась. ))

Швидке збирання, переодягання, прощання. Отримання ще однієї медальки за загальний результат Duatlon woman, призи від спонсора.

  
І тільки виїжаю, знову починається дощ і вверх крутити. Твою… Ну хоч велосипед від болота трохи помиється.

Втома і недосип, а також дощ дають про себе знати, тому їхати не дуже комфортно, але встигаю вчасно на вокзал. Пакування панди в чохол, завантажилась в купе і додому.

Ну і слова вдячності.

  • Дякую організаторам за чудову трасу та гонку. Катя  і ко, ви займаєтесь чудовою справою. Сил та натхнення тобі!
  • Дякую фотографам за хороші фото. Їх БАГАТО!
  • Дякую смачному чаєві та вегетаріанському морквяному кексу з абрикосами. Дуже смачно.
  • Дякую бігунам, з якими грілись біля вогнища.  Я не знаю імен, але ви чудові позитивні люди.
  • Дякую Даші, познайомилась в реальності.
  • Дякую своєму шиложопству, що поїхала.

Маленькі замітки для себе, які знала раніше чи випробувала:

  • Якщо є сумніви їхати чи ні, однозначно так. Якщо зробила вибір, то будь йому вірна до кінця, неси відповідальність.
  • Коли колесо ковзає вниз під час гальмування на різкому спуску  і не крутиться, це не страшно, а навпаки класно балансувати.
  • Є сильніші, є слабші за тебе. Дай дорогу сильнішому.
  • Бігай гірки!
  • По максимуму намагайся не злазити з велосипеду в болоті, бо залипає контактне взуття.
  • Коли встаєш з сідла щоб викрутити вверх, будь готова до того, що на мокрому грунті можеш буксувати від проскользування заднього колеса, нахиляйся вперед.
  • Завжди посміхайся! Не будь вмираючим тюленем. Це додає морального духу і фото потім кращі.
  • Дерево все життя росте, тому ріст людини (життєвий, спортивний, духовний) – це  закономірний прогрес. Тренуй тіло, душу і дух, інакше можна себе рівняти із сухим листям, яке лише відмирає.

Фото із https://www.facebook.com/events/1865512790392688/?fref=ts

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

14 − один =