Опубликовано Оставить комментарий

Кошице Марафон Миру 2019

Лютий – це місяць коли я розпочав підготовку до поїздки на марафон в Кошице. В 20х числах придбав стартовий слот (всього 36 EUR) – найнижча ціна, дешевше хіба що постійним учасникам, ті хто прийняв участь 10 раз, або безкоштовно починаючи з 16 старту. Також можливо виграти в лоторею, но то не про мене ..)

Відколи букінг ввів додаткові 18% податку на послуги бронювання готелей, я перейшов на пошук апартаментів на airbnb. На момент резервації апартаментів, я навіть не уявляв наскільки круто мені повезло, – жити одразу біля місця старту це зачьот. А ще це зручно, адже можна скористатись послугами апартаментів одразу після фінішу. Цього разу я не забрав свої речі зранку і не здавав їх в камеру схову, як це було раніше. А коли прибіг марафон, помився та поїв на дорогу, і лиш тоді вирушив на автобусну станцію. Формат моєї поїздки на цей марафон – 2 дні і 1 ніч .

В день приїзду (субота) погода нас не балувала, з ранку до вечора йшов дощ. Така погода робить місто безлюдним і можна нагулятись по туристичним місцям без натовпів туристів )).

Зазвичай в день перед стартом, тут яблуку нема де впасти, та й в звичайні вихідні в сонячну погоду, ця площа наповненна життям, люди тусять, їдять, пиють та просто катаються на велосипедах. Але пусті вулички дають можливість намилуватись архітектурою. Світлина на фоні постеру з іменами усіх учасників є в кожного бігуна, я теж собі зробив.

Передстартове експо було зовсім не живим, люди швиденько забирали стартові пакети і йшли по своїх справах, скоріш за все не хотіли мокнути перед стартом і тим паче захворіти або їх просто здувало шквальним вітром. Я скористався нагодою і сфоткався з олімпійським чемпіоном. Ще трошки потусив по експо і пішов на паста паті.

В день старту радувало те, що дощу вже не було, але піднявся сильний вітер, місцями до 29 км/год. Ранкова температура була +8 і до обіду мала піднятись до +13. Як на безвітряний день то була б ідеальна погода, для забігу, але шо маємо то маємо.

Вирішив бігти в шортах та вітровці, при тому добряче намазав ноги і область колін гріючою мазючкою, яка протрималась десь до 20 кілометру. Пробрався в сектор В, заявлений час і результат попередніх забігів вказував мені власне на цей сектор, люду трошки було, але попрацювавши локтями і відшукавши потрібного пейсера налаштувався бігти рівненько від старту до фінішу.

Перша половинка пройшла як по маслу, біжиш в невеличкій групі, слухаєш словаків, задаєш питання і в принципі насолоджуєшся бігом. Поруч біжать бігуни на 21 км, комусь тяжко, а комусь ні. Все чудово крім одного, вітер посилюється і місцями не дає вдихнути/видихнути повітря. В групі починаються перетусовки, хтось ховається за плечистими бігунами, а хтось просто нахапується повітря і відстає. на свому 25..28 кілометрі я почав відчувати дискомфорт в коліні (привіт стара травма), дія мазючки скінчилась, нічого під руками не було і щоб добігти до фінішу я почав потрошку відпускати групу в якій було добре бігти від початку. В районі 33-35 км почав робити зупинки на розтерання і зігрів ноги. З одного боку це досвід, і наука на майбутнє – брати маленький тюбік фастреліфу на провсяк випадок в внутрішній карманчик, а з другого боку це ж марафон а не трейл, немає потреби брати обов”язкове спорядження в яке варто включати гріючі мазі на погану погоду.

З горем пополам протрусивши 2-3 км мені відпустило ногу і я почав відновлювати темп бігу. На пульсі 122-129 в мене проходив 37-38 кілометр і фінішний “ривок” я зробив на всі 155 уд./хв. Такий собі спурт, але я задоволений що добіг і не зійшов, адже цьогоріна медалька єдина у Вінниці і вона моя 😉

В заключення хочі сказати, як на мене, трейли на 60+ км переносяться значно легше, і атмосферніше ніж асфальтні 42. Зміна пейзажів, грунтів та рельєфу не забиває монотонно одні й ті самі м’язи, і довша дистанція заходить на ура! Тож до зустрічі на половинці у Кошице у 2020 році.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

19 + 18 =