Опубликовано 1 комментарий

ILR та Дземброня трейл 2017

Бажання їхати на Дземброню 2017 року виникло майже рік тому. Періодично видивлявся атлетік івент на предмет відкриття реєстрації. Підбурював всіх друзів та знайомих, особливо тих, з ким вже хоч десь біг. І, звісно, друзів з клубної переписки. В результаті на провокації та запрошення відгукнулась Інна 😉 Юху! Вдвох їхати куди веселіше.

Дземброня, Дземброня… Знаю про це село давно, адже уже 10 років вважаюсь туристкою і кожен рік мінімум двічі ходжу в походи тривалі чи не дуже. З села не раз стартувала або фінішувала. Навіть останній скітур похід був саме із кемпу “Білий Слон” (рекомендую як для походів, так і для сплавів. З Володимиром Гороном знайома з 2008 року після моєї першої “трійки”, де думала, що помру )) А цього року познайомилась з чудовими інструкторами, які стійко навчили мене спускатись і підніматись на лижах).

З легкої подачі Олега Крупського перед новим роком якраз відкрилась реєстрація на “Дземброня трейл”  . Минулого року чула про неї, але було ще мало досвіду взагалі бігу на довгі дистанції, не кажучи уже про трейл. Більше того, що цього року він уже позиціонується як Чемпіонат України з гірського бігу на довгі дистанції. І хвора голова не знала ще на що підписується, але точно знала, що це буде емоційно, не легко місцями, але дуже бажано і цікаво. Організатором є київський клуб  42195 на чолі з Костянтином Желєзовим і ко.

Квитки куплені, спорядження перевірено: Інна на Ice Trail, я на Гуцул трейл. Нічого не може бути кращим, ніж весняні Карпати та придбані квитки на транспорт, на захід та заброньоване житло.

Підготовка

Підготовка переважно рівнинна асфальна. Час від часу давала про себе знати уже хронічна надкісниця, але бігати більше ніж на 2 дні не переставала. Зима, сніг, мороз не заважали особливо. З потеплінням почала разом з нашим ilr.com.ua вибігати в ліс по суботах, там приємніше, гарніше, але тим не менш гірська техніка і асфальтна – це небо і земля. Все одно, що заново вчитись ходити. І гірки, гірки! Без них прогресу не буде. Попереду 42 км з набором 2000 м і таким же спуском.

 

Не можеш бігти? Повзи!

Розуміла, що це перший гірський трейл, що на асфальті більше 27 км не пробігала. Не знала, що криється за тими лякаючими 30+ км (та нічого не криється, туман і гірки))). Ціль – добратись до фінішу в контрольний час без травм, не заблукати (що дуже актуально для мене) та нічого не забути із обов’язкового спорядження. Вперше хотілось офіційний старт пробігти саме от так. Менше умовностей та вимог для себе (а то ще випадково відберуть мене на Чемпіонат світу… Воно мені треба? )). Тому всю поїздку до Верховини з Олегом хіхікали та веселились.

Приїзд

У зв’язку із травневими святами, тотальним напрягом з житлом та транспортом, ми їхали на 3 дні та 2 ночі. Відповідно, потрапили на попередній брифінг, суботню реєстрацію та отримали багато вільного часу і головне якісного сну перед стартом.

Передстартові прогнози… Погоди.

Варто розповісти про нервовий стан перед змаганнями. Справа не в тому, що це типовий мандраж, ні. Цілий тиждень “погода Дземброня” передавала дощ, сніг, мокрий сніг та місцями сонце. Як наслідок, 27 та 28 квітня зійшли лавини з гір Брескул та Пожижевська. Високогір’я Івано-Франківської області та Східна частина Закарпатської області отримала III-й ступінь лавинної небезпеки, більш детально про непогоду та лавини на сайті. І це не могло не відобразитись на нашому старті 30 квітня. У зв’язку із погодніми обставинами, хтось здавав (продавав) реєстрацію, а хтось просто не приїхав на старт.

Дорога то окрема довга історія. З пересадкою в Жмеринці та в Івано-Франківську. Адже прямого нічого немає, травневі свята зробили свою справу. “Зручних” квитків у продажу просто не було. Але коли треба бігти, то можна й помучатись, аби доїхати!

День перед забігом

В приїзді за день до змагань є свій шарм. Можна “потусити” по місцевості, відшукати цікаві місця, потрапити нормально на брифінг та скуштувати місцевої кухні.


Брифінг Дземброня 2017

Хто вчасно приходить, той має час посміятись та пофотатись!


Радісні обличчя, традиційні фото на тлі банера та погляди на спортсменів, екіпіровку та гадання: хто яку дистанцію бігтиме. Погана погода не така страхітлива як по прогнозам і 9 градусів тепла видаються занадто теплими.
Варто відзначити сприяння Верховинської районної ради проведенню змагань. І хочеться вірити, що місцева влада розуміє, що спорт, то додаткова туристична ніша.

На брифінгу все як завжди: коротка інформація про захід, партнерів техніку безпеки і зміну маршруту ..(
Так-так, небезпека потрапити на лавинну ділянку змусила організаторів в екстреному варіанті провести перерозмітку траси, “клеїти” в останній день GPS трек альтернативної траси, який частково співпадає з основною, але має кардинально інший профіль. Замість одного затяжного підйому ми отримали декілька крутих, але не таких тривалих і розкиданих по дистанції.
Власне треки і профіль:

З нашої точки зору, організатори великі молодці! Реорганізувати розмітку за день до старту (95% читаємість по дистанції). Перезалити трек (хоч і пізно вночі, але зранку можна було качнути на свій девайс). Дозволили використання бафу замість шапки (хоча на Гуцулі орги одразу сказали що баф = шапка). І ще декілька поправок “на вітер”. З іншого боку, дивують учасники, які їдуть на гірський трейл (це всеодно що одиночний похід в гори), при цьому не читають брифінг, умови участі та навіть не знають, що має входити в комплект обов’язкового спорядження (який береться в першу чергу для власної безпеки). І після всього, ще й звинувачують організаторів у неякісному проведенні заходу. Але то не про нас 😉 Ми любимо драйв, пригоди та нові знайомства!

Стартовий набір виглядає так:
Стартовий комплект учасника повної дистанції Дземброня 2017
Всім, хто полюбляє магнітики: В стартовому пакеті було передбачено сувенір на 42 см.кв, а також спеціальна пропозиція від 42magnets.com – роздрукувати 1 фото-маніт з власною світлиною нашару!

Змагання і дистанція Дземброня 42 км 2017 р.

Старт планується о 9 ранку від кемпу. На 7:15 був організований трансфер з Верховини. Підйом о 6 ранку, вівсянка з бананом та кава в кращих бігових традиціях. Дощик моросить, температура +7-8. Їхати до села не так і довго, менше 10 км, але дороги там… Добирались ми на шкільному автобусі 45 хв… Що бігти, що їхати… Але як кажуть “Краще погано їхати, ніж добре йти”. Зустріла в кемпі Ростислава, який водив взимку Мармаросами. Приємно так знову зустрітись через декілька місяців. На вихідних працює інструктором на сплавах. Каже: “Тримайся за Сапігою”. Ага, насмішив))

В день змагань смішки уходять самі собою, або “Щоб не плакати, я сміюсь (це про Інну)”. Економія енергії на кожному кроці та в кожному русі. В таку погоду зайвий раз роздягатись не хочеться, ще більше не хочеться одягати холодні кросівки і форму на місці старту. Як досвідчені “стартьори”, в рюкзак беремо сухі речі для фінішу та повністю готові до старту спокійненько їдемо, практично без зайвих розмов.

В зв’язку з непогодою або з місцевими мешканцями, місце старту переноситься в останній момент з містка до кепму “Білий Слон”. Когось це дратує, а комусь байдуже, бо 20 метрів вліво/вправо, на такій дистанції стають просто непомітними. А безпека учасників – понад усе! Останні настанови Костянтина Желєзова, традиційний відрахунок перед стартовим пострілом.
Стартова решітка, фото INOV-8 Ukraine

 

Старт і дистанція

Десять, девять… три, два, піф-паф. Старт! Вам ніколи не зрозуміти тих емоцій, які відчуває бігун в перші секунди та хвилини, коли лунає завітний постріл. Ти можеш настроюватись бігти стабільно, не рвати ноги спочатку, але люди навколо біжать і ти біжиш. “Все побежали и я побежал”. Ноги ватні, адреналін та весь гормональний коктейль б’є в голову. 1-й км темп 4:32. Йой! “Астанавітєсь”!

В мене був план пройти дистанцію з 6 годин, особливо після досвіду “Гуцул Трейл” є дещо краще відчуття розподілу сил по дистанції, та і підйоми тут не такі круті. Основну їх масу з середнім рівнем підготовки можна бігти. Тримаюсь в “группі лідерів” до першого підйому, темп нормальний, всі біжать, травлять анекдоти. Тут хтось ззаду натикається на мої палки. Спроба морального наїзду та звинувачень в “неправильній техніці тримання палок”. Йой, чувак, та тут всі так їх тримають і біжать, як кажуть в народі “роззуй очі і дивись куди їдеш”. Включаю “окуня” біжу далі.

І таки дійсно збігаємо з дороги, починається підйом. Всі розсосались згідно своїх сил та підготовленості. Дихання і серцебиття різко збільшуються, ногам потрібний кисень. Організм ще не розуміє куди попав, не втягнувся у всю ту “красу”. Але нічого-нічого, по собі знаю, що можу не так швидко, але дооовго. Витривалості (фізичної та емоційної) мені не займати. Череда постійних підйомів на хребет, туман, морозь. Але не холодно, обганяю чоловіка, який біг в дощовому костюмі: куртка і штани із непромокаючого матеріалу. От йому не заздрила. Це ж скафандр, в якому маринуєшся від поту. Я в бриджах та невагомій мембранці і жарко. Якби не волога, то зняла б. Біжу/йду далі. На підйомах весь середнячок йде, як лідери піднімаються не знаю, не бачила. Обганяю ще кілька чоловіків на спуску, потім вони мене. Так і чергувались постійно майже до фінішу.

На кожному підйомі палки додають +5 до швидкості та -20 кг навантаження на ноги. Тріо лідерів вже далеко попереду, але групка +/- рівних по силі ще тримається кучкою і на горочках спортсмени з палками дають джазу решті. Поки добігаємо до вишки (по моїх підрахунках) біжу в десятці. На черговому схилі відірвались вчетвером від решти переслідувачів. На спуску вниз палиці також додають рівноваги, особливо актуально на сніжних і болотяних ділянках, де палка перетворюєтсья в третю ногу.

Біжу і весь час міркую як не проморганити поворот направо, не звернути на коротку дистанцію, бо то DSQ – ой, йой, як “не хорошо”. На кожній розвилці, стежинці видивляюсь поворот вправо чи не має розмітки, але ні, все спокійно, біжимо не збавляємо темпу. І тут на тій самій розвилці стоїть Євгеній Туркулевич з красунею і кричить 42 – вправо, 14 – вліво. Так ми спустились до річки Бистрець, на халабудині майорить стрілка “Вліво”, як потім розгледіли з надписом фініш… Блііін, 250 метрів блуду – перша барашка в кармані! Підтянулись до нас ще 2-є, таких, і так знову міні групкою в 4 людини біжимо далі по маршруту.

Другого “барашку” групою зловили в районі 10-го кілометру, де хтось або пожартував з розміткою, або то були залишки старої… Але стрічки повели круто вгору і через 800 метрів на розвилці висів останній маркер. Ні по одному з напрямків в 100-150 метрів від нього розмітка далі не спостерігалась. Хтось намагається дозвонитись до оргів, я дістаю телефон з раніше закачаним треком і розумію що ми відхилились від маршруту, бо він йде вздовж річки нікуди не відхиляючись… Ітіть калатіть, спуск “попрямій” вниз, нема коли вже ці петлі-віражі робити, виходимо на основну трасу і ой-йоо… тьма-тьмуща учасників опиняється перед тобою. Морально вставило “як треба” і зверху “добавила” горочка, яка вела на перший пункт харчування. Але нема худа без добра – з’явивсь час та натхнення робити світлини “по ходу” дистанції. 😉

Перше КП було на 16-му км і я його дуже чекала. Після постійного набору висоти по волі-неволі хочеться досягти якийсь рубіж, відмітку і розуміти, що вкладаєшся в час, все добре.

Чим вище, тим частіше лежить сніг. Класно, можна поїсти сніжку (люблю, знаєте, цю справу).

 
Води в гідраторі вистачає, та і через шкіру з вологого повітря багато вологи надходить в організм. Дочимчикувала до КП1, не заблудилась в Бистриці (дякую Мапс.мі і треку). Дуже багато бігунів, повертали не там, де потрібно, ігнорували вказівки організаторів, не дивитись на розмічені стрічки, або бігли, задерши голову.

Так от перша відмітка є, жую шоколадний батончик, п’ю воду і назад. Бігти навіть по снігу вниз легше, кросівки тримають, трекінгові палиці допомагають балансувати на снігу, а потім по болоту. Приг-приг, організм морально відпочиває, хоча розумію, що це лише трішки більше третини. Часто моросить дощик, бувало і сонце проглядалось. Знову підйоми та спуски, знову ходьба та біг.

Вийшовши на перший пункт харчування відмітився, перезалив гідратор, добавив свіжої солі “регісол” та випивши стаканчик другий коли повеселішав. Вниз катити то не в гору пертись. Трошки пофоткав краєвидів, крокусів та поскакав на швидкий спуск. Забігаючи наперед, скажу, що при правильній техніці спуску можна відіграти достатньо секунд у суперників, і знову ж таки палиці на крутих схилах, особливо сніжних та болотяних то круто!

 
Зустрічаю Наталю Філатову, запитую чи все добре. Все добре, але кілька разів заблукала. Шкода, неприємно звичайно це. Мені уже вниз, а їй ще ой як довго вверх йти.

Далі знову підйоми та спуски, підйоми і спуски. Їсти особливо не хочеться. На гірках застосовую свій метод піднімання. Який? Не скажу, підіть зі мною і побачите. Скажу лише, що добре розвантажує дихання та ноги, але підходить тільки для стежок без завалів, а от можна легко зачепитись і впасти.

Маленький лайфхак забігу на довгу дистанцію: розбивати її на маленькі відрізки. Коли ставиш перед собою відрізок на 5-10 км психологічно долати його легше. Можна і горку вибігти і спуститись на повну, бо бігти ж всього нічого на данному відрізку і потім ще пароку. Але коли думаєш ОГО… ще 30 км маслати, то автоматично заповільнюєшся і готуєшся до складної і довгої дистанції. І повірте вона такою і буде! Краще розбивати дистанцію на більшу кількість відрізків ніж КП, і додати до них якісь особливі відмітки. На Дземброні це була вишка та село Берестечко.

З другого КП (Кошари) я просто злетів, обійшов 4 учасників, бо ніщо так не гріє як наближення фінішу, але збігаючи я прорахувавсь в кілометрах, бо якось вилетіло з голови, що кемп “Білий Слон” розташований трошки поодаль від села Дземброня… Але раз включивсь працювати і викладатись – треба працювати і викладатись. Важко сказати скільки добрав людей на останніх 4 кілометрах після села, але заруба на фініші виявилась дай боже. Три учасника попереду, до фініншу менше пів кілометри, мені до найближчого метрів 75 і рівнинка… Як наслідок, двох вспів обійти а до останнього не добрав 2 секунди… Карл 2 секунди на трошки більше 6 годин дистанції…

Після КП 2 на 35-му км, було легко, оскільки сказали, що залишилось лише 8 км. Поїла шоколад і банан, весело попригала якраз вниз. Ноги уже звичайно втомлені, але очікування фінішу, емоцій додає сил. Спуск в цивілізацію, бачу, що ще попереду кілька підйомів, не по дорозі на фініш, а городами/стежками в обхід. Йомайо. От ту емоційно уже стало важко підніматись. Я розуміла, що по часу все добре, що в свій пунктик вкластись в 8 годин виконаю (не зовсім же котлета), поруч все ж чоловіки, які кажуть, що я для них стимул. Хоча чомусь цей стимул розслабився трішки, а треба вверх.

Остання відмітка організаторів (це так, щоб ні в кого не було думки зрізати низом, а не має відмітки – дискваліфікація) і уже постійно горизонтально-вниз. Уху! Фініш, чекай мене, я біжу як можу. Останній кілометр, страва показує 44,4 км (бреше, курва, трохи, додає мені 2 км до самовпевненості).

Фініш

Фініш! Медаль! Емоції додають сил, хоча потім крепатура розіб’є вщент. Але то буде потім. В той момент щаслива. Чудова позитивна дівчина фотографує, вішає барана на шию (медаль), перевіряють спорядження. Все є. Чудово! Ноги забиті, але я щаслива.

Трейл – то не асфальтна попса. Гори пустили провідати їх, болото помісили. Сніг потоптали, струмки пили і перепригували. Знаєте, ті, хто пишуть “Отримав задоволення від краєвидів, від природи” трохи лукавлять, бо коли ти біжиш на повну, в тебе просто немає часу і сил відволікатись на природу. Вона перетворюється в “живий шум”.

Я відразу ставила собі чесну умову: отримати новий досвід, щоб потім зрозуміти: це моє, чи ну його. Експрес-похід відбувся! Такий мікс лайтпоходу, біг, ходьба. І це – чудово!

Афтепаті

А потім була кока-кола в автобусі, душевні знайомства на паста-паті в найфешенебельнішому готелі Верховини, нагородження, суперська лотерея, де майже всі присутні виграли чудові та корисні призи. Душ, крепатура, відсипання, закриття вуглеводних прірв. Обговорення в соц. мережах, фото, підсумки.

Зелена жижа і червона жижа, а піццу/пельмені ми не покажемо))

Результати/висновки

Фінішний протокол з’явився на наступний день, коли були зібрані всі відмітки з КП.

Олег: час 6:24 і 20-ге місце в загальному рейтингу. Якби не шукав барашків, був би вище ))

Інна: час 7:53, 41-ше місце в загальному та 6-е місце серед жінок.

Подарунки і сюрпризи

Після церемонії нагородження переможців, відбулась дуже душевна лоторея по стартовим номеркам. Доречі варто відзначити що за перше місце варто було поборотись, бо компанія INOV8 Ukraine обіцяла взути переможця в трейлову модель кросівок на вибір переможця і подарнкові сертифікати для інших призових місць.
На лотореї наш столик просто сходив “з розуму” ми підказували діткам які тянули номерки які цифри тра витягувть і напевно ця магія спрацювала! Так Іні досталась термосумка з комплектом садочків від NOKs fishes, а мені спортивне харчування та та енергетичні напої від STEALTH. Новим знайомим з нашого столику Олегу, Максиму та Ігорю також попали ніштяки від Нок Фішез за що ми їм дуже вдячні! Лоторея на афтепаті – то дуже крута штука яка додає адреналіну і дитяче бажання отримати фінішний сюрприз ..)

Висновки. Трейл – це супер. Вперше спробувати такий формат забігу дуже цікаво та корисно. Без тренувань гірок та витривалості не буде результату. Я бачила чоловіків, які сідали на землю просто посидіти. Я ж продовжувала йти вверх потрохи.

По  харчуванню: батончики злакові мені не дуже, краще шоколад а хочу спробуваи на майбутнє гелі. 

По одягу та взуттю. У мене трейлові Karrimor trail 3D, не підвели ні разу. По одягу: бриджі Karrimor run, штормовка з Gore Tex: легка і яскрава. Відчувала себе дуже комфортно, обійшлось лише 1 напареним мозолем від промоклих ніг. 

1 комментарий к “ILR та Дземброня трейл 2017

  1. Посмотрел на старт другими глазами, спасибо!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

4 × один =