Опубликовано Оставить комментарий

Забіг босоніж 2019

Ідея поїхати на забіг босоніж виникла абсолютно спонтано. Оскільки на початку літа планував пробігти 75 на букомилях, але не так склались обставини як хотілось. І от, в останні дні купую стартовий і морально готуюсь протрусити 3,5 км бо-со-ніж. Техніка “єстєствєнного бігу” в мене відсутня, все житя бігаю виключно в кросівках різних японських фірм, але не відмовляю собі спробувати щось нове.

На сторінці реєстрації недочитав чи не добачив інформацію про те, що учасники змагань та одна людина підтримки допускаються на територію парку безкоштовно. Тож планували потрапити на території до 9 години ранку, щоб встигнути на акційний квиток. Дякую організаторам, за швидку реєстрацію, з врахуванням того, що ми прийшли значно раніше зазначеного часу реєстрації, ми отримали стартовий набір і пропускний браслетик на руку.

Оскільки до самого старту пробігу лишалось більше 2,5 годин, то ми використали їх на прогулянку парком “легітимного”. Зробивши невеликий круг, в легкому темпі перед забігом було нагуляно майже 10 км мальовничою територією. Встигли подивитись і зоопарк, і пєньочки, і Київське море і ще багато чого.

Прийшовги на гольфполе. Досить шивдко зорієнтувались де роздягальня, приємною несподіванкою стало наявність камери схову. На самому гольфполі, в очікуванні старту дуже не вистачало тіні, адже сонце вже припікало і довго знаходитись на сонці вимотувало. Також на самій стартовій галявині розташувались спонсори забігу seveneleven, центр стопи, швидка допомога.

Оскільки бігти було не марафон, а біля 3,5 км, то розігрів по ходу дистанції не варто розглядати. Так вперше пробіг 2 км розминки босяка спробував пробігти по піщаних пастках, – особливо приємні враження, коли гаряча нога мокра від води з мякої трави потрапляє в “це”. Це варто спробувати!

Першими стартували 3,5 км. По факту годинник показав 3,9. Не планував бігти швидко, адже 3,5 це вже давно не моя дистанція і до неї потрібно готуватись відповідно роблячи упор на швидкість і швидкісну витривалість, я ж в свою чергу готувавсь до кардинально ішого. Тому вирішив бігти в задоволення і не казитись по ходу траси.

Стартанули, біжимо по темпу 4.0 лідери не сильно добавляють і при цьому хвост помітно відстає. біжу 5 перші 1.5-2 км і розумію що четвертого легко можна зробити на черговому повороті. В результаті другу половину дистанції біжу 4м і насолоджуюсь пробіжкою . Періодично поглядаю на годинник, бачу темп підріс до 3:45 і хлопчина з 3 місця помітно почав відставати від лідерів. На годиннику 3,0 км вирішую потрібно його на невеличкому пагорбі наздогнати і з’їсти. Що успішно і зробив. З думкою що до фінішу 500 м, включаю свої махи руками та нешвидкі ноги на повну, але паралельно розумію, що щось дистанція буде більшою за 3,5 адже до червоної доріжки і назад явно не 250 м. Біжу 3м, розумію що на більше розраховувати я не годен, принаймні не сьогодні і не з моїми швидкостями. Після червоної доріжки (перебіг через асфальт), краєм ока бачу, що хлопець з 4 місця дуже хоче мене наздогнати і тому мені варто або включатись на повну, або профукати те шо є. В цей момент фан перестає бути фаном і починається заруба. Ручки ножки, мокра трава, пісчана пастка і видно фініш і чутно позаду тяжке дихання. В фінішному створі дихання зовсім вже сильне і на вухо, вирішив зміститися вправо уступити дорожку “1-шу дорожку”, і так вийшло, що як раз мене і хотіли обійти також справа. То ж нога вногу, але на мікро секунди попереду фінішую “на тумбочкє”.

Далі в якості заминки пробігся підтримав друга дитинства – Мішу, потім дружину, потім дочекався старту в 7 км де підтримував Віку і все це в очікуванні церемонії нагородження, на якій трапився компьютерний казус і на 3 місце в парубках викликають не мен %) я в шоці, всі в шоці, свідки фінішу і єгови також негодують. Але нікли не бійтесь відстоювати власні права і заслуги. підійшов до фінішної палатки, поговорив з організаторами, свідки в тому числі і організатори підтвердили що я чітко був попереду. Переглянули запис в компьютері і таки присвоїли 3 місце мені з врученням відповідного “подарункового” набору.

В заключення хочу подякувати ТОР ранерс і спонсорам заходу, за унікальну можливість пробігтись босоніж по гольф полю, це дійсно круто і хоч раз в житті треба відчути “єстєствєнний” біг. І друге треба тренуватись на відповідну дистанцію і уникати подібних ситуацій, адже коли типрибігаєш на 1 і більше секунд попереду, то компьютеру важко зробити збій не в твою користь!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

тринадцать + девятнадцать =